Субота, 09 травня 2015

Україна і 70-річчя закінчення Другої Світової Війни

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
Монумент у Києві Мати-Батьківщина. Монумент у Києві Мати-Батьківщина. Фото: Йорген Делеуран.

Історік, голова Дансько-Українського Товариства, проаналізував значення закінчення Другої Світової Війни в Україні.

З української точки зору не було багато причин для великих радощів 9 травня 1945 року. 4,5 мільйонів українських громадян загинуло (а за деякими підрахунками ця цифра набаго більша) у кривавому зіткненні нацизму з комунізмом – двох тоталітарних ідеологій, які мали знищення цілих народів та суспільних класів на першому місці в своєму порядку денному.

Відновлення соборності України

Якщо виділити позитив з української точки зору, то це перш за все – відновлення та цементування за результатами Другої Світової війни соборності української держави у вигляді остаточного воз'єдання Галичини та Наддніпрянщини у 1945 році.

Київський князь Володимир у далекому 990-му році приєднав Галичину до Київської Русі та створив передумови для історичного зв'язку між Галичиною та Наддніпрянщиною. Після руйнування монголами Києва, саме Галицько-Волинське Князівство перехопило смолоскип українського оплоту династії Руриків та стало місцем, де перезимувала українська державність.

Тим не менш саме той факт, що Галичина (та Волинь) у міжвоєнний період (1919-1939) знову потрапила під польський контроль став вирішальним для розвитку тієї української націонал-філософії, яка лягла в основу думки про Україну як незалежну державу і про тотальний розрив з Москвою як в політичному так і в культурному, історичному та географічному планах.

Польща реабілітувала Україну

Польский лідер у 1926-35 роках – Йозеф Пільсудський – переорієнтував польську зовнішню політику у більш про-український бік. Одна з його найбільш відомих цитат звучить: без незалежної України не може бути незалежної Польщі. Організація Українських Націоналістів (ОУН) була заснована у 1929 році в  Кракові і базувала свою ідеологію на націонал-філософії. ОУН швидко заполонила серця української молоді Польщі.

Саме догма Пільсудського спричинилася до відносно толерантного ставлення – принаймні до його смерті у 1935 – до українців у міжвоєнній Польщі. Ідейна еволюція націоналістично налаштованої частини української інтелігенції мали набагато більш сприятливі умови в Польщі ніж в СРСР, де націонал-комуністична кампанія українізації у 1920-их роках була жорстоко покарана радянським диктатором Йозефом Сталіним у вигляді Голодомору 1932-33 років, який багатьма країнами світу вважаєтсья геноцидом української нації.

Початок розпаду Радянського Союзу

Згідно ідеології ОУН незалежність України є абсолютною цінністю, якій підпорядковані усі інші міркування. Ця ідеологія лягла в основу затятого спротиву УПА у Західній Україні (1942-52) і героїчної боротьби сьогоднішніх українських воїнів проти мілітарно сильнішого але менш мотивованого ворога на сході України. Також безстрашна офензива «небесної сотні» на Інститутській вулиці в Києві у лютому 2014 року пояснюється проривом націонал-філософії у свідомості урбанізоваих українських мас.

Після відновлення соборності країни у 1945, розвинута у Галичині націонал-філософія почала просочуватися в Наддніпрянщину. Отже воз'єднання у 1945 році – як парадоксально це не звучить – започаткувало процес розпаду СРСР. Звісно націоналізм на офіцийному рівні був заборонений у тоталітарній Радянській Україні, а публічна агітація за націонал-філософію коштувала довгі роки ув'язнення. Тим не менш націоналізм як підпільна ідеологія дістав певного впливу і схилив націонал-ліберальний український дисидентський рух у свій бік. Не в останню чергу це пояснюєтсья тим фактом, що націонал-філософія базувала свої догми на історичному досвіді нації про споконвічну українську державність та боротьбу за незалежність – феномени, які радянські органи влади щосили намагалися стерти з колективної пам'яті українського народу.

Націонал-філософія відтіснила націонал-комунізм

Після того як націонал-комуністична українська еліта у 1991 році скористалася заколотом у Москві для проголошення державної незалежності України, націонал-філософія вже відкрито почала відтісняти націонал-комунізм як домінуючу ідейну течію в країні. І двічі – у 2004 та 2014 роках – союз між інтегральними та ліберальними націоналістами витіснив більш проросійські сили з владного олімпу в Києві.

Панівна ідеологія

Як вже зазначалося, з української точки зору 9 травня 1945 року не було багато причин для великих радощів. Втім те воз'єднання країни, яке тоді відбулося, створило інституційні передумови для поступового поширення західно-української націонал-філософії на всю країну. А в поєднанні зі швидкою урбанізацією України після війни, ця динаміка спричинилася до 1) прориву українізації (окрім в Криму та на Донбасі) великих міст країни, де етнічні українці не пізніше 2001 року становили переважну більшість населення; 2) прориву українського націоналізму – як у його ліберальному так і інтегральному варіанті – як панівної ідеології країни за рахунок більш русофільських течій, якими намагався заполонити серця людей радянський комунізм.

Прочитано 1447 разів Останнє редагування Четвер, 19 травня 2016

Підтримай нас

CVR номер: 35 70 79 64.

Підтримай нас

 

cu logo 200x200


Найпопулярніші запити

fb   

Made by Amaze Studio Team