Четвер, 05 квітня 2018

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
Великодній кошик. Великодній кошик. Фото: Аліна Процик.

Великдень – одне з найбільш шанованих релігійних свят в українців.

Воскресіння Спасителя сталося недільного ранку, на третій день після смерті Ісуса Христа. Звідси у вірян існує дуже давній звичай – саме він нагадує про те, що великодній піст закінчується у суботу вночі і у неділю опівночі або на світанку починається свято Великодня.

Великодня релігійна церемонія розпочинаеться урочистим обходом довкола церкви під звуки дзвонів. Цей обряд став символом недільного ходу жінок-мироносиць до Господнього гробу. Після цього дійства, обов’язково перед зачиненими дверима храму (наче перед запечатаним Гробом Божим), розпочинається святкова утреня, на якій віряни чують: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував». Під час співу воскресного тропаря панотець хрестом відчиняє двері церкви – це знак того, що Христове Воскресіння відчинило нам до неба двері.

Великодня ніч

Здавна люди вірили, що великодня ніч чарівна і чудодійна. Вважалося, що цієї ночі не можна спати, як у різдвяну або купальську. А якщо й дуже захочеться спати, то ліжко розстелювати не дозволялося, щоб нечиста сила не наснилася. А ще цієї ночі усі чародії, відьми, вовкулаки та мольфари різних мастей збираються біля храму, щоб під час першого співу «Христос Воскрес», вхопитися за ризи священника або доторкнутися до них. Але вогонь мав очистити землю від усього злого, тому люди були впевнені, що там, де горять великодні вогні, лиха сила не підступить.

У суботу, коли лише починало смеркати, з усіх сторін на великодні вогні сходились парубки. Вогонь розпалювали на якомусь пагорбі за селом або біля церкви, щоб полум'я було видно усьому селу, а ще краще, щоб його бачили і у сусідніх селах. Для цього у лісі або леваді шукали суху вербу чи дуб і їх запалювали. Люди вірили, що нечиста сила ховається у сухому дереві.

Також у давнину був звичай, який навіть затримався до початку XX століття, коли колеса обгортали соломою, підпалювали і пускали на великодній вогонь. Колесо мало вцілити у середину вогнища. Це було доброю ознакою здоров'я, врожаю та приплоду худоби, бо колесо завжди символізувало сонце. А у хатах напередодні Великодня мусили усю ніч горіти лампадка або свічка.

Традиції Великодня

Свято Христового воскресіння багате на різноманітні народні звичаї. На Великдень, як і на Різдво, мала зібратися уся родина, адже це був «Великий День». Сніданок розпочинався молитвою, після якої батько брав свячене яйце і ділив його на стільки частин, скільки було людей за столом. На тарілці окремі частини залишали спеціально для померлих родичів. Голова родини з благословенням роздавав яйце і промовляв: «Щоб на ті свята нас Всевишній поблагословив щастям і добрим здоров'ям на довгії літа. Щоб Матір Божа всіх нас взяла під свій покров. Щоб ми намагалися зростати духовно і виховували у такому ж дусі своїх дітей. Дай, Боже, ці свята щасливо відсвяткувати і других дочекатися. Христос воскрес!». «Воістину воскрес!» – відповідали усі присутні за святковим столом.

Звичай розпочинати святкування Великодня яйцем побутує в Україні з давніх-давен, адже цей продукт символізував зародок нового життя. У християнстві яйце стало символом Христового Воскресіння, бо як із мертвої шкаралупи з'являється життя, так і Спаситель вийшов із гробу до нового життя. Після куштування свяченого яйця всі їдять паску та інші святкові страви.

Для українців Великдень – це також період поминання покійних. Люди приходять на могили померлих родичів, згадують їх молитвами і добрими словами, а ще просять у них прощення. Часто на могилах залишають трохи свяченої їжі.

Цього дня священик з церковним братством ходить по цвинтарю, кропить свяченою водою і відправляє над могилами померлих. У такий спосіб рідні діляться з ними своєю воскресною радістю.

Загалом Великдень багатий на звичаї, що походять ще з далеких дохристиянських часів, коли народ відзначав свято привітання весни і сонця. Християнська релігія багато освятила з тих прадавніх народних традицій, надала їм релігійного значення та символіки і таким чином прийняла за свої. Серед таких народних звичаїв можна згадати дарування писанок та крашанок, гаївки і забави.

Святкові прикмети

Якщо на Великдень сонце світить ясно, то за три дні йтиме дощ.

Коли на Великдень дощ або хмарно, слід чекати на врожай.

Якщо на Великдень господар спить, то виляже пшениця, а якщо господиня – льон.

Переклад Вікторії Захаркіної

Прочитано 1799 разів Останнє редагування Неділя, 19 квітня 2020

Підтримай нас

CVR номер: 35 70 79 64.

Підтримай нас

 

cu logo 200x200


Найпопулярніші запити

fb   

mistse dlia reklami

Made by Amaze Studio Team